Одна пісня може приносити дохід із кількох джерел. Прослуховування на стримінгових платформах, трансляції на радіо, публічне виконання, використання у відео та запис кавер-версій можуть створювати різні види виплат.
Частина цих коштів пов’язана з конкретним аудіозаписом і зазвичай надходить через музичного дистриб’ютора. Інша частина виникає завдяки використанню самої композиції — музики й тексту. Для її збору потрібна правильна реєстрація твору та видавниче адміністрування.
Фонограма та композиція — різні об’єкти прав
Щоб зрозуміти, звідки надходять музичні роялті, потрібно розділяти фонограму та композицію.
Композиція — це музика і текст, створені авторами. Фонограма — конкретний запис цієї композиції, який слухач чує на Spotify, Apple Music, YouTube Music або іншій платформі.
Одна композиція може мати кілька фонограм. Наприклад, оригінальний запис, акустична версія, ремікс і кавер можуть використовувати ту саму музику й текст, але кожен із цих записів є окремою фонограмою.
Тому використання одного треку може одночасно створювати дохід для власника фонограми, авторів музики й тексту, виконавців, музичного видавця та інших правовласників.
Які виплати надходять через музичну дистрибуцію
Музичний дистриб’ютор доставляє фонограму на цифрові платформи та отримує звіти про її використання. Це можуть бути прослуховування на стримінгових сервісах, завантаження у цифрових магазинах, використання треку в TikTok, Instagram і Facebook, а також монетизація на YouTube.
Такі нарахування стосуються насамперед конкретного запису. Платформа передає кошти дистриб’ютору, після чого вони розподіляються між власником фонограми та іншими учасниками відповідно до укладених договорів.
Дистрибуція може бути поєднана з видавничим адмініструванням, але це окремий напрям роботи. Сам факт доставки фонограми на стримінгові платформи не завжди означає, що композиція зареєстрована для збору всіх доступних авторських роялті.
Що належить до авторських роялті
Авторські роялті виникають унаслідок використання музики й тексту незалежно від того, яка саме фонограма звучить. Їх можуть отримувати автори, композитори, правовласники та музичні видавці.
Основними видами доходу від композиції є:
- механічні роялті — за відтворення та розповсюдження композиції;
- роялті за публічне виконання і сповіщення — коли музика звучить публічно, транслюється або передається слухачам;
- синхронізаційні виплати — за використання музики разом із відео;
- інші ліцензійні доходи — наприклад, від друку нот, текстів або окремого комерційного використання композиції.
Назви, порядок нарахування та механізми збору можуть відрізнятися залежно від країни, законодавства, виду використання музики та правил конкретної організації.
Що таке механічні роялті
Механічні роялті виникають, коли композицію відтворюють або створюють її копію. Історично це стосувалося виробництва платівок, касет і компакт-дисків, але сьогодні механічні права також застосовуються до цифрових завантажень та інтерактивного стримінгу.
Коли слухач запускає пісню на стримінговій платформі, сервіс використовує не лише фонограму, а й композицію, що міститься в цьому записі. Тому одне прослуховування може створювати як дохід за фонограму, так і окремі нарахування за використання музики й тексту.
Механічні роялті можуть збирати спеціалізовані організації, організації колективного управління, музичні видавці або адміністратори прав. Конкретний шлях виплати залежить від території та ліцензійної моделі платформи.
Роялті за публічне виконання музики
Цей вид виплат виникає, коли композицію виконують або використовують публічно. Йдеться не лише про концертне виконання, а й про трансляції на радіо та телебаченні, звучання музики в закладах, на заходах і в інших публічних місцях.
До цієї категорії також можуть належати окремі види онлайн-трансляцій і цифрового використання музики. Стримінговий сервіс у певних юрисдикціях може формувати одночасно механічні виплати та роялті за публічне виконання або доведення твору до загального відома.
Збір таких коштів найчастіше здійснюють організації колективного управління. Щоб виплата дійшла до правовласника, композиція повинна бути правильно зареєстрована, а інформація про авторів і частки — збігатися з даними про використання твору.
Синхронізація музики з відео
Синхронізація — це використання музики разом із візуальним контентом. Наприклад, у фільмі, серіалі, рекламі, відеогрі, телевізійній програмі або комерційному ролику.
Для синхронізації зазвичай потрібен окремий дозвіл на композицію. Якщо використовується вже готовий запис, також необхідно отримати дозвіл від власника фонограми.
Умови такої ліцензії переважно погоджуються індивідуально. Розмір виплати може залежати від тривалості використання, території, строку ліцензії, типу проєкту та популярності композиції.
На відміну від регулярних стримінгових нарахувань, синхронізаційна ліцензія часто передбачає окрему погоджену винагороду. Додаткові роялті можуть виникати пізніше, наприклад під час телевізійної трансляції проєкту.
Окремі виплати за суміжними правами
Окрім авторських прав на композицію, існують суміжні права виконавців і виробників фонограм. Вони пов’язані не з музикою та текстом, а з виконанням і конкретним записом.
Наприклад, публічне використання готової фонограми може створювати виплати як авторам композиції, так і виконавцям та виробнику фонограми. Збір таких доходів залежить від законодавства країни, способу використання запису й повноважень відповідної організації.
Ці виплати не потрібно плутати з доходом, який музичний дистриб’ютор отримує від Spotify, Apple Music та інших цифрових платформ. Це можуть бути різні джерела коштів і різні системи звітності.
Хто отримує авторські роялті
Першими правовласниками композиції є її автори. Це можуть бути автор музики, автор тексту або кілька співавторів. Якщо над піснею працювали декілька людей, між ними потрібно погодити частки, загальна сума яких має становити 100%.
Автор може управляти майновими правами самостійно або передати визначені повноваження музичному видавцю чи адміністратору. Таке передання не скасовує авторство: ім’я автора та його особисті немайнові права зберігаються.
Майнові права визначають, хто може дозволяти використання композиції та отримувати за це дохід. Їх обсяг, строк, територія й порядок розподілу коштів мають бути зафіксовані в договорі.
Авторська та видавнича частки
У деяких системах збору виплати за композицію обліковуються як авторська та видавнича частки.
Авторська частка призначена авторам музики й тексту. Видавнича частка пов’язана з майновими правами, які видавець або адміністратор представляє на підставі договору.
Не всі види авторських роялті та не в усіх країнах автоматично діляться порівну між автором і видавцем. Конкретний розподіл залежить від виду використання, правил організації, умов видавничої угоди та обсягу переданих прав.
Тому видавнича частка не завжди означає, що видавець володіє половиною композиції. Він може лише адмініструвати визначені права, реєструвати твір, контролювати використання та збирати відповідні нарахування.
Навіщо реєструвати композицію
Для виплати роялті недостатньо лише зафіксувати факт використання музики. Система повинна визначити, яка саме композиція прозвучала, хто є її авторами та кому належать відповідні частки.
Під час реєстрації потрібно правильно вказати назву твору, авторів музики й тексту, частку кожного учасника, видавця або адміністратора та інші необхідні дані.
Якщо відомості відсутні, містять помилки або відрізняються в кількох базах, використання композиції може не зіставитися з правовласниками. У такому випадку нарахування можуть залишатися нерозподіленими до уточнення інформації.
Чим ISRC відрізняється від ISWC
ISRC використовується для ідентифікації конкретної фонограми. Якщо композицію перезаписати або випустити її нову версію, новий запис повинен отримати окремий ISRC.
Для ідентифікації самої композиції може використовуватися ISWC. Він стосується музики й тексту та допомагає пов’язати твір з авторами і правовласниками. Такий код зазвичай присвоюється після реєстрації композиції через уповноважену організацію.
Отже, ISRC і ISWC не замінюють один одного: перший ідентифікує запис, а другий — музичний твір.
Що робить музичний видавець або адміністратор
Видавниче адміністрування допомагає зареєструвати композицію, передати правильні дані організаціям і партнерам, контролювати частки правовласників та збирати доступні виплати.
Залежно від договору й території адміністратор може працювати з механічними роялті, виплатами за публічне виконання, синхронізаційними ліцензіями та іншими доходами від використання композиції.
Також адміністратор перевіряє, чи правильно твір пов’язаний із фонограмами, і допомагає знаходити нарахування, які не були розподілені через відсутність або невідповідність даних.
Видавниче адміністрування не замінює музичну дистрибуцію. Ці послуги доповнюють одна одну: дистрибуція працює насамперед із фонограмою, а видавниче адміністрування — з музикою, текстом і пов’язаними з ними правами.
Як Mainfeel працює з авторськими правами
Mainfeel здійснює видавниче адміністрування музичних композицій: працює з інформацією про авторів і частки, реєстрацією творів, контролем даних та збором доступних видавничих нарахувань через відповідних партнерів і організації.
Обсяг прав, території, строк адміністрування та порядок розподілу отриманих коштів визначаються індивідуально для кожного проєкту й фіксуються в договорі.
Поєднання дистрибуції та видавничого адміністрування дозволяє окремо працювати з фонограмою і композицією та охоплювати більше можливих джерел музичного доходу.
Що потрібно погодити між авторами
Ще до реєстрації композиції співавторам варто письмово погодити, хто створив музику й текст, які частки належать кожному учаснику та хто має право адмініструвати твір.
Окремо потрібно визначити власника фонограми й домовленості з виконавцями, продюсерами та іншими учасниками запису. Розподіл прав на композицію не обов’язково збігається з розподілом доходів за фонограму.
Коректні дані та зафіксовані домовленості спрощують реєстрацію твору, зменшують ризик конфліктів і допомагають правовласникам отримувати належні їм виплати.
